Печать |  Закрыть окно

Cтатевий символізм в культурі Рекомендуем

Культура – це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, реалізований у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і настанов, у духовних цінностях, у сукупності відносин між людьми, ставлення людини до природи і самої себе.

Бінарний характер культури, що як би повторює бінарний характер живої природи, дозволяє умовно розділити всі культурні явища на два типи W («жіночі», «романтичні», «правопівкульні» і т.д.) і M («чоловічі», «класицистичне», «лівопівкульні» і т.ін.) і розглядати кожне з них як свого роду «гібрид» (продукт синтезу), що виникає внаслідок взаємодії ознак обох типів. Проте споріднений характер моделей життя й культури зовсім не обґрунтовує термінологічну адекватність цілого ряду базових понять, що використовуються відносно життя (біології) і культури.

Коли ми говоримо «жіноча» культура W, то не маємо на увазі «культуру жінок», а коли говоримо «чоловіча» культура М - «культуру чоловіків».Слова «жіноче» й «чоловіче» виконують тут чисто символічну функцію, вони ширше своїх біологічних значень. W- це не тільки «жіноче», але й «романтичне», «правопівкульне» і т.ін; М - не тільки (а часом і не стільки) «чоловіче», але й «класицистичне», «лівопівкульне» і т.ін.

У символіці багатьох народів «жіночий»(W) початок відповідає «пасивному» в природі, а також «несвідомому», «емоційному», що протистоїть «чоловічому» («інтелектуальному», «імпульсивному») М початку, якому притаманна прямолінійність. Тут важливо відзначити, що жіноче і втілює «чесноти», і представляє архетипічний образ «високго ступеню складності», що розходиться з життєвими, так і з багатьма соціокультурними уявленнями про жіночий початок.

Врахування смислових відмінностей між «біологічним» і «культурним», з одного боку, і культурногенетичним і історико-культурним (культуркинетичним) – з іншого, важливо при вивченні будь-якого явища в рамках дихотомії синхронічне/діахронічне. Цей самою природою підказаний бінарний інструмент ось вже як декілька десятиліть успішно використовується сучасною компаративістикою. Ідеї створення альтернативних жіночих «наук» і сепаратної «жіночої культури», ідеї виведення жіночої духовності з «сфери мовчання», пов’язані з феміністичним рухом. Вони обумовлені в свою чергу тривалою соціальною дискримінацією жінок і ігнорують релятивістські (а саме «жіночі» по своїй культурній природі) відмінності й по своїй культурній спрямованості носять як раз чисто «чоловічий» (а саме класицистичний) характер з його прямолінійним, однозначним, реалістичним тлумаченням «культурного» як «життєвого», хоча і виходить від представниць жіночої статі.

Насправді в усіх цих жіночих ідеях і лозунгах до політичного протистояння чоловічому культурному початку занадто багато чоловічого: раціонального, імперативного. Сама переконаність в тому, що культура може бути “змодельована ” незалежно від природи речей нагадує утопічну переконаність в тому що «казку можна зробити хронікою». В дійсності чоловічий М і жіночий початки у культурі проявляють себе постійно, зовсім незалежно від статі й людських зусиль. Так незалежно від їх зусиль народжується майже рівна кількість дітей чоловічої і жіночої статі. Але все ж таки в людських силах спроможність реалізувати чоловічу культуру як класицистичну античність або як один з видів тоталітарного режиму ХХ століття.

Саме поняття «гендерний» було введено в соціологічний оббіг саме теоретиками фемінізму, що підкреслювали необхідність розглядати не особливості біологічної статі статі , але особливості роду співвіднесенні з культурно-психологічними характеристиками, що часто співпадають з їх культурногенетичної інтерпретацією. Так, специфічне розуміння «об’єктивності», що складається через наукові подання, так і «схеми раціонального контролю», дослідники фемінізму справедливо відносять до «маскуліністської орієнтації». Націленість ряду соціологічних концепцій фемінізму на плюралістичне суспільство, яке побудоване не по складнопідрядному, але по складносурядному принципу, що виключає будь-які форми панування, насильства і пригнічення особистості і забезпечує рівність між чоловіком і жінкою, усередині кожної с статевих груп, між дорослими і дітьми, очевидно відповідає «жіночому» початку в культурі. Близькість ряду феміністичних установок установкам екологічних рухів і визнання рівності статей на основі «спільної сутності» також обумовлює їх власне культурну спрямованість.

У словнику В.Даля 4 слова - чоловік, дружина, стать, рід – неначе концентрують смислові особливості гендерної проблематики в їх конкретній російськомовній специфіці й наднаціональній культургенетичній спільності, що описуються чотирма ключовими словами: архетипічність, антитетичність, голографічность, циклічність. Чоловік звичайно символізує ліве, а жінка (дружина) - праве : “права брова чешеться, кланятися чоловіку, ліва - жінці” (народне повір'я). Чоловік символізує вихідне або спрямоване зовні, зовнішнє , екзотеричне, екстравертне, а жінка - вхідне або спрямоване усередину, внутрішнє, эзотеричне, інтровертне: “Мужик і собака завжди на двір, а баба і кішка зазавжди в хаті”; “їде дружинна рідня - розчиняй ворота, їде чоловіча рідня - зачиняй ворота!”. Жінка відповідно до загальносимволічних уявлень про жіноче, виступає як деформуючий, мінливий початок:”женится, переминится”, «женитися, переродитися”. Рід-слово чоловічого роду й передбачає складнопідрідну, ієрархічну залежність:”вид підпорядкован роду, як порода виду”. ”Чоловікувати,-читаємо в Даля,-обговорювати здраво (тобто раціонально), як притаманно чоловіку”. Всі ці характеристики перебувають у повній відповідності з культурогенетичними ознаками W-М.

Якщо проаналізувати функції, що виконуються жіночими персонажами в українських народних казках, можна дійти висновку, що вони класифікуються так:

1) жінка – мати: на долю якої припадають такі ролі як народження дитини, виховання до пори юності, очікування сина, який «пішов у люди! («Котигорошко» та інші»;

2) жінка – наречена або дружина: її роль полягає в тому, що вона часто виступає як своєрідний приз, який треба здобути, вибороти або визволити з неволі;

3) жінка – бабуся: це, як правило, добра порадниця, яку зустрічає юнак, що пішов виборювати своє щастя. Зустрічається й інший варіант жіночого персонажа цієї вікової категорії: відьма («Івасик-Телесик»). Проте, іноді навіть відьма допомагає юнакові.

Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином:

1) юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку;

2) чоловік, або старий (цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла;

3) дідусь, який іноді своїми порадами допомагає герою.

Отже, видно, що за характером своїх дій жінки в казках пасивні. Вони очікують. На них спрямована активність чоловічих персонажів, тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами 

Що стосується загальнозначущих для культури чотирьох ключових понять, що становлять основу концепції чотирьох принципів, то в Даля в статтях, присвяченим словам «чоловік», «дружина», «стать», «рід», їх також розкривають, головним чином, приклади з фольклору. Свого роду архетипічний варіант алхімічного гермафродита виявляє себе в одній із зговорів : «Ні чоловік, ні баба, ні молодець, ні дівиця, ні літній, ні старий…ні ведун, ні ведунья, ні чародій с чародійкою…», а також в гібридному слові «жіномужність». Антитентичність чоловіка і жінки, чоловічого і жіночого підкреслюється поглибленням видової різниці: «Одружується ведмідь на корові, рак на лягушці», - і фізичною несумісністю двох субстанцій: «Чоловік з дружиною, наче мука з водою». Голографічний початок несе в собі саме слово «рід», яке за Далем, «граматично означає стать, приналежність к роду чоловічому, жіночому, середньому або спільному», а «логічно» рід означає «подібність предметів за декількома головними якостями і зібранням їх під одне спільне найменування». Циклічність також виходить з етимології слова «рід» як похідного від «народжувати», відтворювати собі подібних в циклічно-безперервному ланцюгу історичних часів: «Рід є плем’я, коліно, покоління, потомство, порода сімейна». Говорячи словами Лореті, система стать-гендер (гендерна система) є одночасно й соціокультурним конструктом, і семіотичним інструментом, системою уявлень, що приписує значення (ідентифікацію, престиж, статус у соціальній ієрархії) індивідуумам у суспільстві.

Якщо говорити про гендер в широкому смислі, то термін містить у собі складну систему, іншими словами, це конструкція концептуальна й заснована на досвіді, індивідуальна й суспільна, крос-культурна й специфічно культурна, фізична й духовна, а також політична. Тобто вона є відображенням життя у світі, що створив нас не просто людьми, але завжди жінкою або чоловіком, у світі, де будь-яка відмінність або поділ перебувають у системі суворих ієрархічних і домінуючих відносин.

Гендерні, бінарні й дуальні аспекти тісно переплітаються в історії світової культури: інь-янь, маніхейство, гностицизм, Король і Королева алхімії, матерія-дух Р.Декарта, теза-антитеза Гегеля, свідоме-несвідоме З.Фрейда й т.ін. Якщо враховувати античні уявлення, а також дихотомії, що запропонував В. Гумабольд для мовознавства, В. Муравйов, К. Юнг і М. Бубер для культури в цілому, то дуалізм (біполярність) формальних та інших характеристик може бути охарактеризований, наприклад, у наступному виді:

ХАРАКТЕРИСТИКИ

W

M

Жіноче

Чоловіче

Темне

Світле

Туманне

Ясне

Діонісійське

Аполоністичне

Низьке

Високе

Складносурядне

Складнопідрядне

Колективне

Індивідуальне

Свобода в несвободі

Свобода як(усвідомлена)

необхідність

Жваве

Стале

Стихійне

Логічно впорядковане

Побутування

Буття

Ірраціоналізм

Раціоналізм

Експресіонізм

Реалізм

Містицизм

Позитивізм

Реальність ілюзорності

Ілюзорність реальності

Особливості менталітету:

Жіночий

Чоловічий

Мир ідеальний

Мир реальний

Ідеал недосяжний

Ідеал досяжний

Релігійність

Атеістичність

Рух як сенс життя

Мета як сенс життя

Істина незбагненна

Істина пізнавана

Іронічно-рефлективний сміх, гротеск

Сміх, що виказує і розважає

Схильність до синтезу

Схильність до аналізу

«Потворне» (деформоване, хворе)

Прекрасне, (здорове)

Всесвіт багатозначний

Істина єдина

Всесвіт зримодосяжний

Всесвіт умодосяжний

Тут важливо, з одного боку, підкреслити відносність наведених характеристик, а з іншого боку - їх явну співвідносність із характеристиками правопівкульного(W) і лівопівкульного(М) мислення :

Правопівкульне мислення

Лівопівкульне мислення

Оперування образами, орієнтація в

просторі, розрізнення музикальних

тонів, молодій, невербальних звуків,

розпізнавання складних об’єктів,

продукування сновидінь.

Оперування вербально-знаковою інформацією.

Просторово-образне, симультанне

(одночасне) і синтетичне (синкретич-

не мислення), що дає можливість

одночасно вбирати баготочисельні

властивості об’єкта в їх взаємозв’язку

з властивостями інших об’єктів, що

забезпечує цілісність сприйняття.

Дискретне, аналітичне мислення, що забезпечує

ряд послідовних операцій, логічно несуперечли-

вий аналіз предметів і явищ по визначеному

числу ознак.

Багатозначність сприйняття і продуку-

вання образів, що сприяють творчості

і ускладнюють вираження зв’язків між

явищами і предметами в логічно упо-

рядкованій формі.

Формування внутрішньо несуперечливої моделі

всесвіту, яку можна закріпити і однозначно

виразити.

Ускладнює соціальне спілкуванню

Сприяє соціальному спілкуванню.

Психологи констатують домінування ліво- або правопівкульного мислення залежно від різних умов, що й визначає психологічні особливості суб’єкта. Нещодавно опубліковані результати досліджень Б.Шейвіца і його співробітників з Єльського університету, що вивчали роботу мозку за допомогою магнітного резонансу, свідчать на користь спільності біологічних і культурних характеристик. Американські дослідники показали, що структури мозку, що відповідають за функції мови, розташовуються в мозку чоловіків більш асиметрично, ніж у мозку жінок. Ці результати істотно доповнюють відомі відомості про мовні структури мозку, вивчення яких почалося ще в середині 18 століття. Шейвіц і його колеги встановили, що при вирішенні мовних завдань у чоловіків активізуються ділянки лише в одній півкулі, а в жінок – активізуються в обох.

Отже, в «статевому символізмі» більшості культур «чоловіче» ототожнюється з духом, логосом, культурою, активністю, силою, раціональністю, світлом, наповненістю, формою й т.д. «жіноче» - з матерією, хаосом, природою, пасивністю, слабкістю, емоційністю, темрявою, порожнечею, безформністю. Неважко помітити, що «жіночий» символьний ряд являє собою по перевазі ряд «невизначеностей», у порівнянні з яким «чоловічий» являє собою щось набагато більше «визначене».

Печать |  Закрыть окно